Географічна карта - Ізмір (İzmir)

Ізмі́р (İzmir ), також Смі́рна (Σμύρνη) — третє за кількістю населення (4 млн у 2013 р.) місто Туреччини і другий за величиною порт країни після Стамбула. Розташоване на березі Ізмірської затоки Егейського моря. Важливий торговельний та туристичний центр, місце розташування середземноморської штаб-квартири НАТО.

Ізмір — одне з найдавніших міст узбережжя Середземного моря, воно існувало за 3000 років до н. е. Це також один з найбільших центрів античної цивілізації.

Найвищого розквіту Смірна зазнала в 650–545 рр. до н. е., коли у ній поширилася писемність. Більшість архітектурних пам'яток, датованих цим періодом, має написи. Головний храм міста, присвячений Афіні, зруйнували в 545 р. до н. е., після чого протягом наступних 200 років місто поступово занепадало.

Новий період розквіту був пов'язаний із поширенням еліністичної цивілізації у Східному Середземномор'ї. Подібно до Олександрії, Родосу, Ефесу, Пергаму Смірна тоді налічувала 100 000 мешканців. Усі громадяни полісу не могли розташуватись у межах старого поселення, тому в 300 р. до н. е. на околиці Кадіфекале було засноване нове поселення. За часів римлян (133 р. до н. е.-395 р.) місто мало бруковані прямі вулиці, з яких головними були Священний і Золотий шляхи. Від цього періоду до нашого часу збереглася агора.

Смірна також згадується в Біблії як одне з міст, у яких було збудовано «Сім церков». Це свідчить про те, що вона відігравала велику роль у поширенні християнства. Зокрема, першим єпископом міста був Святий Полікарп — один з Апостольських Отців, учень Іоана Богослова. Він був спалений живцем на місцевому стадіоні.

В 395 р. Римська імперія розпадається на Західну і Східну, Ізмір, відповідно, стає володінням Візантії. В наступні століття за право володіти ним змагаються сельджуки, араби, хрестоносці, генуезці. Статус Ізміра підвищується за часів Османської імперії, коли він перетворюється на один з найважливіших торговельних центрів країни. В 1619 р. в місті відкривається французьке, а в 1620 р. — англійське посольства. В цей період тут налічують 19 мечетей, 18 синагог та 1 грецьку церкву. Хоча Ізмір сильно пошкодили землетруси у 1688 і 1778 роках, він залишився дуже успішним портом з великим відсотком європейського населення. В XVIII–XIX століттях Ізмір перетворюється на своєрідний культурний місток між Сходом та Заходом, його відвідує безліч англійських, французьких та італійських купців. Вплив західної культури відчувається і зараз, через що Ізмір називають найбільш європейським містом Туреччини.

В 1919 р. Ізмір перейшов до Греції. В 1922 р. турецьке військо під керівництвом Мустафи Кемаля Ататюрка окупувало місто. Ця операція супроводжувалася жахливим винищенням християнського населення (переважно етнічних греків і вірмен) та великою пожежею у кварталах, де вони мешкали. В світову історію ця подія увійшла під назвою Ізмірської різанини, або Великої Ізмірської пожежі.

Сучасний Ізмір — багатонаціональне та багатоконфесійне місто, проте православна церква в ньому не представлена.